Для введення в культуру пряностей і їх наступного вирощування ( мова йде про класичні пряності) були потрібні досвід і час. Так, в англійців, плантації мускатного горіха в Панаше спочатку майже наполовину загинули через незнання спеціальної агротехніки й лише через сорок років їх удалося відновити й зробити рентабельними. Гвоздика й мускатний горіх у французів не росли на Маскаренах, але зате відмінно прищепилися на острові Реюньон. А гвоздика свою справді другу батьківщину знайшла в англійських володіннях Пембе й Занзибаре (Танзанія). І в цей час Танзанія дає майже 90% світової продукції гвоздики. на современном оснащении проведение ремонта акпп в техцентре
У той час як голландці більш 20-ти років пробували акліматизувати ваніль на Яві, французам це краще вдалося па острові Мадагаскар і острові Реюньон. Звідси ваніль потрапила на острів Маврикія, а потім її стали культивувати й в інших острівних володіннях Франції на Таїті, Фіджі, Мартинике, Гваделупі і т.д. Смотреть новинки кино, новинки кино онлайн смотреть онлайн бесплатно без регистрации.
Отже, до кінця минулого століття всі основні класичні пряності возделывались переважно в тодішніх колоніальних володіннях Англії, Франції й Голландії, а з незалежних країн великими виробниками пряностей залишалися Китай і Мексика.
Таким чином, світове споживання пряностей пройшло, як ми бачимо, ряд періодів підйому й спаду. Зрозуміло, чималу роль у цьому зіграли й національні смаки. Так, наприклад, червоний перець став ледве чи не основною відмітною ознакою національної кухні угорців, румун і південних слов'ян уже в XVIII столітті, особливо, в Угорщині, де він називається паприкою. Дуже широким стало споживання більш дорогих сортів перцю - чорного і ямайського (запашного), що стали популярними в кулінарії Англії, Франції й інших країн Західної Європи. У величезних кількостях застосовується перець у корейській кухні. Різко зросло й споживання кориці майже у всіх видах кондитерського виробництва.
|